Міф № 1: слуховий апарат погіршує слух.
Один пацієнт довго відмовлявся від слухового апарату, порівнюючи його з насінням. Мовляв, взяв жменю, потім ще і ще — оп, і з’їв цілу упаковку. Зі слуховим апаратом так само: раз одягнув, оглух і став залежним від нього. Порівняння цікаве, але сумне. Тисячі пацієнтів відмовляються від своєчасно наданої допомоги, тому що вірять цьому міфу. І навіть переконані, що залишковий слух можна «натренувати».
Уявіть, що на вашому автомобілі стерлися колодки. Логічне рішення: поставити машину в гараж, щоб поломка не стала причиною аварії. Але сусід по гаражу каже, що треба просто їздити на авто частіше. Тоді деталь «відновить» ресурс. Звучить абсурдно, правда?
Людина — не машина. Але логіка тут та сама. Ніяких медичних методик «тренування» залишкового слуху не існує. Але можна стимулювати слухові центри кори головного мозку, щоб не розучитися чути зовсім. Саме це і робить слуховий апарат.
Ще один страх, пов'язаний зі слуховими апаратами, народився за часів, коли ці пристрої були громіздкими і їх неможливо було налаштувати. Примітивні, недосконалі, вони посилювали всі звуки без розбору і видавали страшний свист. Головного болю від такого «помічника» було більше, ніж користі.
Але за останні десять років відбулася справжня еволюція мікропроцесорів. Сучасні слухові апарати не тільки різко зменшилися в розмірах. Вони невпізнанно «порозумнішали». Сучасний слуховий апарат не тільки програмується індивідуально, він автоматично виділяє з навколишнього світу корисні звуки й приглушує шуми. Звучать такі пристрої природно, об'ємно і не «свистять».
Висновок: правильно підібраний і налаштований прилад стимулює ділянки мозку, відповідальні за сприйняття звуку. А ось «підсилювачі слуху», які не зареєстровані в Міністерстві охорони здоров'я, апарати, куплені без рекомендації лікаря, не принесуть користі. Корекція слуху — медична послуга, а слуховий апарат — всього лише один з інструментів. І проводити її необхідно в медичних клініках після діагностики й під наглядом сурдолога.
Міф № 2: слуховий апарат допомагає чути, але не розбирати мову.
Туговухість розвивається плавно. Проходять роки від перших симптомів на рівні «Мені здалося» до «Неможливо більше, піду до лікаря». Наш мозок адаптується до поточних умов, маскує і «ховає» проблему.
При першій примірці слухового апарату відбувається цікаве: мозок фіксує протиріччя між звичним відчуттям і звучанням в слуховому апараті. За фактом, прилад повертає сприйняття звукових коливань на нормальний фізіологічний рівень. Але через те, що мозок звик чути інакше, нове звучання здається незнайомим і незрозумілим. Тому відразу розібрати мову ви не зможете. Повинен пройти період адаптації. В цей час, швидше за все, слуховий апарат потрібно буде «доналаштовувати», через те, що здатність чути — змінюється. Можливо, знадобиться допомога сурдопедагога.
Висновок: вміння розуміти мову — набутий навик. У здорової дитини мова розвивається спонтанно. У зрілому віці слуховий апарат відновлює фізичну здатність чути звуки. А ось розуміти їх доведеться вчитися заново. У медицині це називається «абілітаціею».
Міф № 3: слухові апарати важко використовувати й обслуговувати.
Сучасні слухові апарати працюють автоматично. Всі потрібні налаштування робить лікар. Доглядати просто: маніпуляції зводяться до періодичного сушінні, чищення апарату і дбайливого ставлення.
Висновок: не відмовляйтеся від слухового апарату, якщо немає протипоказань. Він поліпшить якість життя і поверне вам радість спілкування. Будьте здорові!