Лікар вищої категорії.
Народилася 11 березня 1982 року у м.Тернопіль.
Шлях медицини розпочався у 1997 році із навчання у Тернопільському медичному училищі на відділенні" сестринська справа", котре закінчила з відзнакою.
З 2000 року працювала на посаді медичної сестри у Тернопільській обласній дитячій лікарні.
З 2002-2008 р. навчалася у Тернопільській державній медичній академії ім. І. Я. Горбачевського за спеціальністю "Лікувальна справа"
2008-2010 р. інтернатура — за фахом "Отоларингологія" на базі Тернопільської обласної дорослої лікарні.
2010 р. - курси спеціалізації "Дитяча отоларингологія" на базі Львівського медичного університету ім. Д. Галицького.
З 2010 року на посаді дитячого отоларинголога у Тернопільській обласній дитячій лікарні.
2011 р. - курси спеціалізації "Сурдологія та Аудіологія" на базі Львівського державного медичного університету ім. Д. Галицького.
Експерт з питань Сурдології управління охорони здоров'я.
Учасник у всеукраїнських і міжнародних наукових і науково-практичних конференцій отоларингології.
Проміжними етапами є вузькоспеціалізовані конференції, на яких лікарі дізнаються останні новини своєї спеціальності, дискутують з питань медицини.
- Маріє Богданівно, як ви зрозуміли, що бути лікарем — ваше покликання?
До професії лікаря я прийшла ще зі шкільних років. Професію лікаря бачила, як дуже добру, важливу, вдячну та чисту духом. Ще у 2000 році я зрозуміла, що моє покликання — медицина. Я вирішила не закінчувати свою кар'єру на медсестринстві й вирішила вступати у медичний університет, при тому що продовжила працювати медичною сестрою у дитячій обласній лікарні. Тому смак медицини я відчула протягом усіх студентських років.
Я мала можливість спостерігати як батьки маленьких пацієнтів звертаються з надією на допомогу. Як лікар вправно знаходить підхід до людей. Адже пацієнти різні, в кожного свій настрій, свої проблеми, треба вміти з ними спілкуватися, щоб людина тобі довіряла, відчувала себе в місці, де їй допоможуть, зрозуміють.
Мені вдалося обрати професію за покликанням.
Я люблю людей і цей почуття супроводжує по життю, допомагає присвятити себе найкращій професії на землі.
- Яке ваше кредо?
Наполеглива праця, самовдосконалення, оптимізм — запорука життєвого успіху.
Жити з вірою що я можу допомогти, з надією що все буде добре, і любов'ю до життя.
- Що привело вас у Лор-центр Башинського?
Моїм пріоритетом є лікарі, які працюють над собою, не шкодують свого часу для навчання та пацієнтів.
У ЛОР-центрі Башинського привело бажання бути разом із сильною командою, фахово надавати допомогу, створювати максимально сприятливі умови для одужання пацієнтів. Для мене лікар — це не лідер!
- З якими незвичними ситуаціями зустрічались у практиці?
Найважливіше — це вміння зіставляти знання, досвід, ситуацію і пацієнта так, щоб якісно допомогти й дати користь.
- Як ви удосконалюєтесь?
Умови для навчання є надзвичайно великі — постійні семінари, тренінги, майстер-класи, онлайн конференції, теле- та відео марафони.
- Чому ви пишаєтесь, що працюєте в Лор-центрі?
Це дає можливість бути на хвилі нових знань і вмінь, постійно працювати над собою.
- Опинившись перед Богом, що б сказали?
Сказала б слова вдячності за отримані ласки, за даровані можливості, за людей що є у моєму житті.